menu
person
img
Онлайн довідки за грудень 2017 р.
Запитання.
Звідки пішла традиція святкувати Новий рік?
Відповідь.
На думку вчених, найдавнішою є традиція святкування Нового року у стародавньому Межиріччі. Усі землеробські роботи починалися наприкінці березня, після того, як прибувала вода у Тигрі і Євфраті. Початок кліматичного сезону пов'язувався з перемогою світлого бога Мардука (бог-покровитель міста Вавілона) над силами руйнування й смерті.
Ця подія знаменувалася протягом 12 днів ходами, карнавалами, маскарадами тощо. У цей час заборонялося працювати, карати, вершити суди. Клинопис на одній із глиняних табличок розповідає, що це були дні «неприборканої волі, коли весь світовий порядок ставився догори дриґом. Раб перетворювався на пана».
В стародавньому Єгипті Новий рік святкували під час розливу Нілу, коли сходила священна зірка Сіріус (розкид із липня по вересень), і починався перший сезон давньоєгипетського року – «ахет». Розлив Нілу називався приходом Хапі — бога Верхнього і Нижнього Нілу. Це були святі часи для Єгипту, адже посуха ставила під загрозу саме існування землеробської держави. Тому зі сходом Сіріусу починався новий період життя стародавніх єгиптян, які на ту пору закінчували сівбу.
У стародавніх римлян рік складався з десяти місяців, маючи при цьому 304 дні, а зима не поділялася на місяці. Початком року вважався березень, що збігався з початком польових робіт. Порядок слідування місяців відбився на латинських назвах деяких місяців (напр. лат. September (вересень) — буквально – сьомий, лат. October (жовтень) – буквально – восьмий і т. д.). Імператор Нума Помпілій збільшує кількість місяців на два – Ianuarius (січень) та Februarius (лютий), названі на честь богів Януса та Феба. 153 р. до н. е. початок року було перенесено на 1 січня. 
У 46 році до нашої ери римський імператор Юлій Цезар реформує календар, який згодом отримав назву юліанського, однак 1 січня залишається початком року. У цей день Римляни приносили жертви Янусу й починали з нього великі заходи, вважаючи перший день року сприятливим. У цей день у Стародавньому Римі було прийнято відпускати на волю рабів. 
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D1%96%D0%BA

Запитання.
Жителі якої країни першими починають відзначати Новий рік?
Відповідь.
Як виявилося, першими починають один одного вітати з настанням Нового Року жителі острова Лайн, що знаходяться в державі Кірібаті. Ця країна входить до складу островів Різдва. Кірібаті знаходиться в найбільш ранньому часовому поясі UTC 14, варто відзначити, що по годинах острів повністю збігається з Гаваями, однак різниця становить цілу добу. Таким чином, виходить, коли в Гаваях опівночі 30 грудня, на острові Лайн вже опівночі 31 грудня.
Також в числі перших зустрічають Новий Рік мешканці міста Нукуалофа, який також розташований в Океанії.
Наступною на черзі буде Нова Зеландія, знаходиться в часовому поясі
UTC 13:45, далі острови Фенікс, Тонга і Фіджі, які на 13 годин попереду від часу Грінвіча.
http://novij-rik.pp.ua/1611-hto-pershim-zustrchaye-noviy-rk.html


Запитання.
Яка література є в вашій бібліотеці про останнього лоцмана Дніпрових порогів Григорія  Микитовича  Омельченка?
Відповідь.
  Омельченко Г. М. Спогади лоцмана порогів Дніпрових / Г. М. Омельченко Дніпропетровськ : Січ, 1998. – 159 с.
Омельченко Г. М. Дніпрові лицарі /                Г. М. Омельченко – Дніпропетровськ : Поліграфіст, 2000. – 184 с.
Омельченко Г. Крізь сталінські табори смерті / Г. Омельченко; підготував М. Чабан // Прапор юності. – 1989. – 10, 13, 15, 20, 22 черв.
Поповський А. 90 років від дня народження Омельченка Григорія Микитовича (нар. 22.01.1911) / А. Поповський // Моє Придніпров'я. Календар знаменних дат області на 2001 рік : бібліогр. покажчик / Упоряд. І. Голуб. – Дніпропетровськ : ДОУНБ, 2000. – С. 79-81.
Чабан М. Душа відлетіла за пороги /               М. Чабан // Січеславщина: Краєзнавчий альманах. Вип.4. Скарби придніпровського степу / За ред.     Г. К. Швидько. – Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2002. – С. 61-62.

         
Запитання.
Хто такий Петро Григоренко?
Відповідь.
Петро Григорович Григоренко народився  10 жовтня 1907 року у                           с. Борисівка Приморського р-ну Запорізької області. Працював слюсарем, зчіплювачем вагонів, кочегаром, машиністом паровоза. Був активістом комсомольського руху, одним з організаторів комсомольського осередку у своєму селі. Навчався в Харківському технологічному інституті, Московській військово-технічній академії (1931-1934), Академії Генерального штабу (1937-1939). 
Служив у Червоній армії на Далекому Сході, 1942-1945 рр. командував дивізією. Учасник боїв на річці Халхин-Гол (1939), брав участь у радянсько-німецькій війні  1941-1945 років. 1945-1961 рр. викладав у Військовій академії імені Фрунзе (Москва).  1964-1965 і 1969-1974 роках зазнавав переслідувань, перебував на примусовому психіатричному лікуванні, неодноразово заарештовувався, був позбавлений роботи. 
У травні 1976 року став членом-засновником Московської Гельсінської Групи за дотримання прав людини. Через свого близького товариша Миколу Руденка сприяв утворенню              9 листопада 1976 року в Києві Української Гельсінської Групи. Виступав на захист кримських татар та інших депортованих народів. Григоренка у листопаді 1977 року спровадили за кордон, нібито на операцію, а потім позбавили громадянства і заборонили повертатися до СРСР. 
Помер Петро Григорович на вигнанні у США 1987 року.
Бібліографія:
1.    Глузман С. О чем не написал самиздат:  [О признании генерала                               П. Григоренко психически больным но политическим мотивам] / О. Глузман // Зеркало недели. – 2007. – 15 декабря. – С. 13.
2.    Музиченко Я. Генерал дисидентів:[Справа Петра Григоренка, ініціатора широкого правозахисного руху в «імперії зла»] / Я. Музиченко // Україна молода. – 2012 . – 29 лютого. – С. 9.
3.    Подвысоцкий В. Генерал, который восстал против тоталитарного режима и его закостенелых вождей, работал грузчиком в овощном магазине :                            [К 100-летию со дня рождения одного из основателей Московской и Украинской Хельсинских Групп   П. Григоренко] / В. Подвысоцкий // Голос Украины.  – 2007. – 16 октября. – С. 1,9.
4.    Свобода будет! Демократия будет! : К 100-летию Петра Григоьевича Григоренко ] // 30 октября. – 2007.  – №79.– С. 1-5.
5.    Семчук Р. Генерал–дисидент повертається : [Генерал Петро Григоренко] /       Р. Семчук // Літературна Україна. – 2008. – 29 травня. – С.6.
6.    Шпак В. Шлях до правди: [Генерал   Петро Григоренко] / В. Шпак // Урядовий кур`єр. – 2008. – 17 травня. – С. 9.

Запитання.
Що Ви можете розповісти про Революцію на граніті?
2 жовтня 1990 року, розпочалася організована українською молоддю, переважно студентами, Революція на граніті.
Відповідь.
Найпомітнішим в акції протесту, що тривала до 17 жовтня, було голодування студентів на площі Жовтневої революції  (Майдан Незалежності) в Києві. Більшість становили студенти з Києва, Львова та Дніпропетровська.
Було обрано співголів акції, якими стали: Олесь Доній (голова УСС Києва), Маркіян Іващишин (голова Студентського братства Львова), Олег Барков (голова УСС Дніпродзержинська).
Головні вимоги студентів: 
недопущення підписання нового союзного договору; перевибори Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі не пізніше весни 1991 року; повернення на територію УРСР українських солдатів а також забезпечення проходження військової служби юнаками-українцями виключно на території республіки; 
націоналізація майна Компартії України та ЛКСМУ; відставка голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола.
Вже 17 жовтня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Постанову "Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування в м. Києві з 2 жовтня 1990 року”.  Вимоги студентів було виконано. 23 жовтня 1990 року Верховна Рада України проголосувала за відставку В.Масола.
Революція на граніті стала переломним моментом в утвердженні незалежності України, а молоде покоління вже на початку 90-х років засвідчило своє бажання і відстояло право жити у вільній демократичній державі. Юнацький ентузіазм, помножений на чітку та продуману організацію акцій, дав змогу виявити неабиякий політичний потенціал українського молодіжного руху, який змусив рахуватися з собою і тодішніх компартійних можновладців, і досвідчених діячів опозиції.
"Революція на граніті залишиться прикладом того, що навіть для найбезжаліснішої тоталітарної системи приходить час, коли вона перетворюється на гнилу стіну. І тоді її цілком здатні здолати молоді люди, озброєні лише справедливою ідеєю, єдністю і бажанням перемогти”. (Островський І., Черненко Є. "Великий злам. Хроніка революції на граніті” – 1990.)


Використані матеріали сайтів:
https://uk.wikipedia.org
http://oblosvita.com/normatyvna_baza/monu/16867-schodo-zahodv-z-vdznachennya-25-yi-rchnic-revolyucyi-na-grant.html
http://www.ukrinform.ua/rubric-politycs/1892139-za-scho-goloduvali-peredvisniki-nezalejnosti.html

Запитання.
Розкажіть про історію традиції і звичаї свята Різдва 
Відповідь.
Різдво Христове  – одне  з найвеличніших християнських свят.
 Свято Різдва Христового починається напередодні, 6 січня, з Різдвяного Святвечора. Його значення настільки велике, що навіть літочислення ми ведемо саме від моменту появи на небі першої зірки, що знаменує Народження Ісуса Христа.
Святий Вечір є останнім днем   40-денного посту і періодом посиленого приготування до святкування Різдва Христового. Традиційно в цей день не можна їсти  до появи першої зірки на небі.
За Різдвяною традицією, головним частуванням на святковому столі в Святий вечір, звичайно ж, є кутя – ритуальна слов'янська страва, приготована з крупи і меду із додаванням маку, горіхів, сухофруктів.
Саме з неї, пом'янувши померлих родичів і помолившись про здоров'я живих, глава сім'ї, а за ним і всі інші, починають трапезу.
Крім куті на столі має бути ще  11 пісних страв, у числі яких: борщ, риба, гриби, вареники, узвар. Куті потрібно з'їсти три ложки і запити узваром, а потім покуштувати всі страви на столі.
Після святкової трапези діти несуть своїм хрещеним "вечерю" - кутю, здобну випічку, цукерки та інші продукти. В обмін хресні пригощають хрещеників своєї "вечерею", дарують подарунки і гроші.
Ближче до півночі, починається колядування з піснями-колядками, звісткою про народження Христа, побажаннями здоров'я і достатку, за що колядників обдаровують їжею, солодощами та грошима.
З Різдвяного святвечора починаються два тижні святок, які тривають до Водохреща, 19 січня.


Використані матеріали сайтів:
http://lady.tochka.net/ua/61045-rozhdestvo-khristovo-istoriya-traditsii-i-obychai-prazdnika/
www.chas.cv.ua


Запитання.
Що символізують 12 страв, які мають бути на столі у Святвечір?
Відповідь.
Двана́дцять страв – набір визначених страв приурочений до святкового частування з нагоди певних християнських свят в Україні. Найвідомішими є дванадцять страв на Святвечір. У християнській традиції страви символізують дванадцять апостолів.
Раніше їжа була тісно пов'язана з духовним життям людей. Практично кожному святу – і релігійному, і тому, яке залишилося з язичницьких часів, — відповідав свій набір страв. На різдвяному столі обов'язковими були дванадцять страв, включаючи узвар (компот з сухофруктів) і кутю (кашу із злакових зерен), млинці або вареники на масницю, яйця і паски на Великдень, мед і яблука на Спаса та інше. Існувало безліч обрядів і повір'їв, пов'язаних з їжею. Наприклад, на хрестини варили пшоняну кашу у горщику. Потім розігрувалася сценка продажу горщика, і той, хто вносив найбільшу кількість грошей на хрестини, мав право розбити горщик. Гості вважали за честь покуштувати обрядову їжу і взяти на спомин черепок. Це робилося для того, щоб дитина росла здоровою і щасливою.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%86%D1%8F%D1%82%D1%8C_%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B2

Згідно з давньою традицією, Свята Вечеря у переддень Різдва збирає за столом усю родину. І що важливо – спізнюватися до столу аж ніяк не можна.
У цей день наші прадіди нічого не їли аж до самого вечора. І лише з першою зорею на небі, яка, за біблійними переказами, несе благу звістку про народження спасителя – Ісуса Христа, розпочинали святкову трапезу.
В Україні дотепер збереглися віковічні традиції, одна з яких – дванадцять пісних Святвечірніх страв. Зазвичай це пшенична кутя, узвар, борщ, варений горох, капуста, риба, вареники, картопля, гриби, голубці, пампушки. Є деякі регіональні відмінності, але в цілому дотримуються приблизно такого меню. Цікаво, що кожна страва має своє особливе значення.
1.Кутя – найголовніша страва, з неї починають трапезу. Варена пшениця з медом і маком є актом жертви Богові, бо пшениця з медом – це сакральна частина Святої вечері. Мак – символ мучеництва, невинно пролитої крові. Мед – символ чистоти, Божого слова. А ще кутя символізує єднання з Богом і світом померлих. Тому її залишають на ніч для душ усопших, не прибирають зі столу.
2. Горох – символ Божої весни, яка завжди відроджується в людині після занепаду, символ єдності роду.
3. Капусняк – капуста виступає як символ простоти й водночас міцності, єдності навколо однієї твердої основи – Христа-Бога.
4. Борщ – символ торжества добра. Оскільки господиня готує пісний борщ із різних простих рослин, які дарує їй земля, так само християнин вишліфовує свою волю із простих щоденних малих здорових практик, які почерпнув із родинного дому або доброго християнського суспільства. Різдвяний борщ заквашується попередньо приготовленим квасом з буряка, тому має темно-червоний колір. Він ще символізує кров вифлеємських дітей, знищених за наказом Ірода.
5. Голубці – сама назва цієї страви вказує на її символічність. Голуб – символ Божої любові, символ Святого Духа, символ краси і сили, отриманої від Сотворителя.
6. Риба – у ранньому християнстві риба була прийнята як символ Христа багатьма Отцями Церкви. Знак риби був першою монограмою Христа. Грецька абревіатура ІХТІОС – ім`я Ісуса читається як "риба". Саме брати-рибалки стали першими учнями Ісуса, який сказав їм, що вони будуть "ловцями людей". Віруючі, учні Христа, як і Він сам, уподібнювалися рибам, які перебувають у безпеці лише у "воді вчення". Три переплетених риби або три риби з однією головою символізують Трійцю.
Читайте також: Колядки на Різдво: найкрасивіші і веселі
7. Вареники – символізують достаток.
8. Гриби – дві природи Ісуса Христа: божественна (шапка) і земна (ніжка).
9. Часник – очищення від гріхів. Також символізує здоров`я. Його кладуть на чотири кутки столу, а потім споживають, щоб зуби не боліли.
10. Пиріжки (коржі) – символ, здоров`я і щастя, які людина зможе отримати в постійному спілкуванні з новонародженим Ісусом.
11. Узвар (узвар, вода) – представляє життя, яке Бог надає кожній людині. Свята вода є символом очищення тіла і душі.
12. Пампушки – святі на небі, які повірили в Ісуса і отримали вічне життя. Їх мільйони, і кожна людина, зокрема християнин, покликаний до того солодкого, повноцінного, вічного життя. Слово "свято" походить від "святого", і звідси пампух – символ свята, радості, які Богом даровані людям.
Джерело: press-centr.com
https://lviv.vgorode.ua/news/dosuh_y_eda/317289-lvivianynu-na-zamitku-scho-symvolizuuit-12-strav-yaki-mauit-buty-na-stoli-u-sviatvechir